Мутації EGFR (ctDNA), ПЛР

Патоморфологічна та онкологічна панель

EGFR (ctDNA) - молекулярно-генетичне дослідження для якісного виявлення варіантів гена EGFR у циркулюючій пухлинній ДНК плазми крові методом ПЛР у реальному часі.

Циркулююча пухлинна ДНК (ctDNA) - фракція позаклітинної ДНК крові, що походить із пухлинних клітин. Її аналіз належить до методів рідинної біопсії та застосовується для визначення молекулярних характеристик пухлини.

Ген EGFR кодує рецептор епідермального фактора росту з тирозинкіназною активністю, який бере участь у регуляції проліферації та виживання клітин. Активуючі варіанти цього гена можуть спричиняти неконтрольовану передачу внутрішньоклітинних сигналів і підтримувати ріст пухлини. При недрібноклітинному раку легені (НДРЛ) статус EGFR є предиктивним біомаркером, який враховують під час вибору таргетної терапії. Клінічне значення залежить від конкретного виявленого варіанта.

• визначення статусу EGFR при поширеному неплоскоклітинному НДРЛ, насамперед аденокарциномі, перед вибором системної терапії. Показання до молекулярного тестування в цій групі не обмежуються статтю або анамнезом куріння. При підтвердженій плоскоклітинній карциномі тестування розглядають за окремими клінічними показаннями;
• недоступність або недостатня придатність пухлинної тканини для молекулярного аналізу: недостатній обсяг матеріалу, низький вміст пухлинних клітин, неможливість чи недоцільність повторної біопсії;
• необхідність отримання молекулярного результату для прийняття рішення щодо лікування, якщо очікування тканинного дослідження може призвести до клінічно значущої затримки;
• прогресування EGFR-позитивного НДРЛ під час лікування інгібіторами тирозинкінази EGFR першого або другого покоління - для виявлення T790M як можливого механізму набутої резистентності.

49 варіантів в екзонах 18–21 гена EGFR: G719A/C/S, визначені делеції та делеційно-інсерційні варіанти екзона 19, T790M, S768I, визначені інсерції екзона 20, L858R та L861Q.

Відповідно до рекомендацій ESMO, CAP/IASLC/AMP та IASLC, аналіз ctDNA застосовують для виявлення терапевтично значущих змін EGFR, за негативного результату рекомендовано дослідження пухлинної тканини [ESMO: II, A], при резистентності до інгібіторів EGFR першого або другого покоління - визначення T790M у плазмі та/або пухлинній тканині [ESMO: I, A].

Оцінка чутливості до EGFR-спрямованої терапії. Делеції екзона 19 та L858R є основними сенсибілізуючими варіантами EGFR. Виявлення G719X, S768I або L861Q потребує інтерпретації з урахуванням конкретної зміни та її поєднання з іншими варіантами. Інсерції екзона 20 мають відмінні терапевтичні характеристики та не повинні інтерпретуватися як еквівалент класичних сенсибілізуючих варіантів. Результат враховують разом зі стадією захворювання, попереднім лікуванням і клінічним станом пацієнта.

Виявлення окремого механізму набутої резистентності. Визначення T790M при прогресуванні після інгібіторів EGFR першого або другого покоління може обґрунтовувати призначення осимертинібу. Після прогресування на осимертинібі обмежене ПЛР-дослідження EGFR не забезпечує комплексної оцінки механізмів резистентності; у цій ситуації розглядають розширене молекулярне профілювання методом NGS.

Обмеження негативного результату. Відсутність виявлених варіантів у плазмі не виключає їх наявності в пухлині. Причинами можуть бути низький вміст ctDNA, концентрація варіанта нижче межі виявлення методу або зміни поза аналітичним охопленням тесту. Негативний чи неінформативний результат є підставою для подальшого дослідження пухлинної тканини, якщо її отримання можливе.

Мутації EGFR (ctDNA), ПЛР